Ми не знаємо яким було буденне життя Іллі до того, як він несподівано з’являється на сторінках Святого Писання. І з’являється він, полум’яний пророк Божої Любові, з прокляттям. Своєю молитвою він закриває небо, щоб воно не давало дощу.
Ситуація в якій тоді знаходився Ізраїль було дуже плачевною. Пройшло вже багато років з того часу, як Бог вів Свій народ з Єгипту, чинячи для нього великі чуда. Вони завоювали вибрану землю, але все одно не вірили Богові через що Він дозволяв сусіднім народам кривдити їх, але і посилав суддів. Минули славетні часи царя Давида і підйому Царства. Все це зійшло геть нанівець. Ізраїль розколовся на Юду і Самарію, і в тій останній прийшли до влади ті, які не поважали Божий Закон і вірили в Господа. Тріумфувала соціальна несправедливість. А Ілля, живучи у такому стані речей, не знайшов нічого кращого, як погодитися, викликати покарання на Ізраїль. Це примусило його до того, що він сам мусив тікати, і знайшов захисток спочатку на самоті, а потім жив у вдови жінки з її сином.
Три роки бездіяльності, коли він просто чекав. Чого він чекав? Того, що люди щось зрозуміють і змінять у своєму житті? Чекав того, що цар зрозуміє, що те, що він коїть не є лише його особистою справою, а є гріхом перед Богом? Нічого цього ми не знаємо. Знаємо лише, що Ілля ніколи не виступав проти Бога, не зневірився у Ньому і переставав чекати. Його віра була настільки сильною, що він міг спокійно перебувати з жінкою і просто воскресити її сина, коли він помер.
Але врешті-решт він повернувся. Вчинив велике чудо на горі Карміл, повбивав усіх пророків Ваала і засвідчив силу Господню перед народом. Та це не принесло жодних відчутних результатів. Не змінилися політична система. Цар не змінив своєї поведінки, а народ залишився пасивним. Через цю поразку Ілля пішов до Господа і розмовляв з Ним. Що він Йому сказав? Що його пожирає горливість, а толку з неї ніякої нема. І що він отримав у відповідь? Він пізнав Господа, як лагідного і ніжного, як легенький вітерець. Що цим хтів сказати йому Бог? Чому не відповів на його молитву? Чого нічого не змінив реально?
Бог сказав йому, що він по-перше не сам, бо були ще ті, які залишилися вірними Господу. По-друге Він йому сказав, що його місія закінчилася і він має прийти до Нього, Бог покликав його до Себе! І на останок Ілля мав передати свою місію, яка випливала з його віри.
Що мені особисто говорить ця історія? Що ми по-перше є лише негідними слугами, які маємо виконувати Божу Волю, не чекаючи нічого у нагороду, бо нашою нагородою є Сам Господь, а не якісь результати наших зусиль. По-друге те, що ми робимо не є нашою справою, а Його, і ми маємо лише виконати нашу частку, а Він подбає про те, щоб інші продовжили її і розвинули. Єлисей просив про подвійного духа Іллі і отримав його.
І хоча подальша історія Північного Ізраїля в певній мірі показала, що місія Іллі і Єлисея була провальна. Не так довго ще проіснувала Самарія і юдейська віра розвинулася саме у Південній частині. Але Ісус Христос прожив тридцять років саме в Галилеї. І слова пророцтва говорили про те, що Світло засіяло саме там — у поганському краї. Звідти була і більшість Апостолів і учнів Сина Божого. Але навіть не це є головним. Якщо ми сприймаємо Вічність, як мету наших прагнень і остаточне призначення, то не має такого великого значення політичні події і поразки у цьому світі. Ми знаємо, що Ілля на Небі і він отримав особливий дар, не чекаючи сходження Спасителя до Шеолу, він оминув загальною участі, яка була призначена Адаму і усіх його дітям. Так, що справді варта боротьба за Господа. І, якщо ми не бачимо жодних результатів, це не значить, що нас не чекає Небо.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Кусочек автобиографической зарисовки - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Каждая Зарисовка, это Одна из моих Индивидуальных Судеб, в которых я Жил Раннее, и Продолжаю Жить - Сейчас. Это Часть моей Личности и Жизни. Это Часть Меня. Все о чем я пишу на этих страницах, я пишу о самом себе, и о тех других, в которых Проявлено мое Сознание. Возможно кому-то, это покажется странным, ибо на Земле Сознание обычно связано только с Одной Личностью и с Одной Судьбой. Это верно, для Закрепощенного и Ограниченного (Одним только Разумом) Сознания. Для Свободного Сознания (Основой которого является не столько Разум, сколько Дух и Сердце) – Нет Предела Ни в Судьбах, Ни в Личностях, Ни во Времени, Ни в Пространстве.
Мы слишком Мало Знаем о Человеке. Настолько Мало, что Не Представляем Себе: Откуда Он Берется (Откуда и Зачем Приходит в Этот Несовершенный Мир), и Куда Впоследствии - Исчезает (Куда Уходит из Этого, Ставшего Ему уже Неинтересным - Мира). Обо Всем Том, что Он Делает (в Части, Прожитой Им на Земле - Жизни), - Мы Судим (Мерим) лишь по Своим Скудным Личным Привязанностям и Общим Заблуждениям, которые у Большинства из Нас, настолько Развиты и Переплетены с Ошибками Наших Нынешних и Прошлых Воплощений, что Большего - Ни Где и Быть Не Может. Это связано с Намеренным Ограничением Наших Возможностей, - Нашими Сомненьями. То есть, – Нами Самими. Ибо Мы, Имея от Рождения - БОльшее, Пытаемся Осмыслить из Него, лишь - МЕньшее. То Малое, которое Стараемся Отождествить со Своей Человеческой Психикой, которую Ошибочно, ассоциируем с Самим Собой (хотя она вовсе, не является таковой). Мы Бесконечное Грозовое Облако, но Пытаемся Заставить Свое Мышление Считать Себя - лишь Мельчайшей Каплей Дождя. Так нам Проще - Существовать с Наименьшей Требовательностью к Себе Самим и Своим Возможностям. Так нам Проще - Уходить от Ответственности за Свои Ошибки, за Нежелание Развивать Сознание и Воплощать в Своей Жизни Совершенство (что Требует от Нас Предельной Концентрации и Напряжения Всех Жизненных Сил). Мы - ВЗРОСлые Люди, которые Пытаются Представить Себя, - МАЛЫми Детьми. В Этом, ЗАКЛЮЧЕНа БОльшая Часть Наших Иллюзий, которая МЕЛЬЧИТ МИР, ДЕЛА и ДУШИ (и в конечном Итоге, - Наши СУДЬБЫ). Чем Меньше Ты Пытаешься Взвалить на Свои Плечи и ОтДАТЬ Вселенским Мирам, тем МЕНЕЕ ЗНАЧИТЕЛЬНЫМ (по Отношению к Ним) ТЫ САМ СТАНОВИШЬСЯ!
Поэзия : Сердце - Кондратенко Светлана Стихи писала раньше очень часто, и много, но всегда теряла тетради с записями, и к сожалению не сохранила ни одного из них, из-за глупой привычки использовать всё, что попадется под руки. А потом все эти клочки бумаги терялись в хаосе жизни.Сейчас пишу стихи очень редко.
Этот стих не обо мне. Скорее всего о чувстве, от которого меня часто спасала молитва.
